Нормативно-правові акти України у сфері дипломатії:
Основний Закон, що визначає державний лад держави, поділ державної влади на гілки, межі повноважень кожної з гілок та Президента у сфері зовнішніх зносин України. Документ регулює відносини, які виникають під час дипломатичної чи консульської служби.
Закон України про дипломатичну службу
Закон визначає правові засади та порядок організації діяльності дипломатичної служби України як складової частини державної служби, особливості правового статусу державних службовців, які перебувають на дипломатичній службі.
Закон України «Про державну службу»
Закон регулює суспiльнi вiдносини, якi охоплюють дiяльнiсть держави щодо створення правових, органiзацiйних, економiчних та соцiальних умов реалiзацiї громадянами України права на державну службу.
Вiн визначає загальнi засади дiяльностi, а також статус державних службовцiв, якi працюють в державних органах та їх апаратi.
Нормативно-правовий акт, який регламентує діяльність консульської служби України.
Нормативно-правовий акт, що регулює діяльність МЗС, Міністра закордонних справ та інші питання, що стосуються організації роботи зовнішньополітичного відомства.
Найважливіші міжнародно-правові акти:
Віденська конвенція про дипломатичні зносини 1961 року
Регулює всі основні питання дипломатичного права: види і функції дипломатичних місій, процедуру призначення глави дипломатичного представництва; класи глав таких представництв, поняття дипломатичного імунітету.
Віденська конвенція про консульські зносини 1963 року
Регламентує питання встановлення і здійснення консульських зносин, консульські функції, переваги, привілеї та імунітети консульських установ, штатних консульських посадових осіб та інших працівників консульських установ.
Застосовується до представництва держав в їх відносинах з будь-якою міжнародною організацією універсального характеру і до їх представництву на конференціях, скликаних такою організацією або під її керівництвом. Конвенція регулює в тому числі питання призначення співробітників представництв, чисельність персоналу представництв, імунітети і податкові пільги, порядок роботи делегацій.
Конвенція ООН про привілеї та імунітети 1946 року
Встановлює імунітети представників членів ООН від особистого арешту або затримання, недоторканність усіх паперів і документів, пільги щодо особистого багажу, а також інші привілеї, імунітети та пільги, якими зазвичай користуються дипломатичні представники.
Статут ООН — міжнародна угода, що засновує міжнародну організацію ООН; підписаний 26 червня 1945 року в Сан-Франциско на заключному засіданні Конференції Об’єднаних Націй зі створення Міжнародної Організації п’ятдесятьма державами (в тому числі, й Україною). Всі країни, які підписали Статут, зобов'язані дотримуватися його статей, крім того, їх зобов'язання за Статутом ООН превалюють над усіма іншими зобов'язаннями, які випливають з інших міжнародних договорів.
Заключний акт Наради з безпеки і співробітництва в Європі від 1975 року (Гельсінські угоди)
Міждержавні домовленості у міжнародно-правовій, військово-політичній, економічній та гуманітарній сферах, які були підписані 35 державами. Цей акт став довгостроковою програмою дій з будівництва єдиної, мирної, демократичної і процвітаючої Європи. З 1995 р., згідно з рішенням Будапештського саміту, Нарада з безпеки та співробітництва в Європі змінила свою назву на Організацію з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) і набула статусу міжнародної організації.
Загальна декларація прав людини 1948 року
Основоположний акт міжнародного права про права і свободи людей.
Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 року (підписаний Україною 20.03.1968 p.; ратифікований Україною 19.10.1973 p.; вступив у дію для України 3.01. 1976 p.)
Міжнародний пакт про громадянські та політичні права 1966 року
Факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року (вступив у дію 23.03.1976 p.; Україна приєдналася 25.12.1990 р.);
Конвенція про попередження злочину геноциду і покарання за нього 1948 року (підписана Україною 16.12.1949 p.; ратифікована Україною 22.07.1954 p.; вступила в дію для України 15.02. 1955 p.)
Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації 1966 року (підписана Україною 7.03.1966 p.; ратифікована Україною 21.01.1969 p.; вступила в дію для України 7.04.1969 p.)
Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року (підписана Україною 9.12.1995 p.; ратифікована Україною 17,07. 1996 p.)
Конвенція про припинення злочину апартеїду і покарання за нього 1973 року (підписана Україною 20.02.1974 p.; ратифікована Україною 15.10.1975 p.; вступила в дію для України 18.07. 1976 p.)
Конвенція ООН про ліквідацію усіх форм дискримінації у відношенні до жінок 1979 року (підписана Україною 17.07.1980 p.; ратифікована Україною 24.12.1980 р.; вступила в дію для України 3.09.1981 p.)
Конвенція про права дитини 1989 року (підписана Україною 14.02.1990 p.; ратифікована Україною 28.02.1991 p.; вступила в дію для України 27.09.1991 р.)
Законодавство
